Предмет, обєкт та методи архівознавства

В сучасній професійній лексиці поняття “архів” має два основних значення:

1. соціальна інституція (спеціалізована установа), що забезпечує потреби суспільства у ретроспективній документній інформації через архівні документи, організуючи їхнє зберігання та користування ними;
2. сукупність документів, сформованих внаслідок діяльності установ, підприємств, організацій, окремих осіб.

Архівознавство – це наукова система, яка вивчає історію, теорію і практику архівної справи, її правові та економічні засади.

Предметом архівознавства є тенденції та закономірності становлення й розвитку архівної справи, наукові принципи роботи з документами, експертизу їхньої цінності, класифікації, відбору для зберігання, технології опрацювання і організації користування документами, НАФ. 

Об'єктами архівознавства є НАФ та система архівних установ.

Загальнонаукові методи:

1. Метод наукового аналізу і синтезу, які дозволяють досліджувати структуру архівного фонду, аналізувати всі його елементи, ідентифікувати документи. Водночас за допомогою синтезу роблять узагальнюючі висновки.
2. Історичний, який дає змогу грунтовно дослідити витоки і розвиток архівної справи.
3. Ретроспективний і порівняльний. Перший дає змогу відштовхнутися від сьогодення і поступово зануритися у архівну минувшину, виділяючи при цьому найхарактерніші риси архівного будівництва. Другий уможливлює порівняння нових і старих знань, модернізацію архівних технологій щодо зберігання і використання архівних фондів

Нині в архівознавстві застосовують методи конкретно-соціологічних досліджень, статистично-математичного опрацювання матеріалів із застосуванням комп'ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій.